Після арештів та вʼязниць, бою на Римарській, звільнення Харкова й перших пострілів війни група українських партизанів стала офіційним бойовим підрозділом. Створення “Азову” офіційно відбулося 5 травня 2014 року.
“Чорні чоловічки” під командуванням Андрія Білецького отримали інсайдерську інформацію: дезорієнтовані турбулентністю в країні українські ВВ покинули свою базу у Бердянську”, – згадує 1-ий механізований батальйон 3-ї ОШБр.
Для “Чорного корпусу” — це був шанс заволодіти зброєю військової частини, яку вже розтягують росіяни й сепаратисти. І єдиний легальний спосіб її отримати — трансформуватися з партизанського загону в міліцейський. Для націоналістів, ультрасів, хуліганів, які ще вчора билися з міліцією, такий розвиток подій став несподіваним й іронічним.
Уже у перші дні існування як підрозділу МВС “чоловічки” прийняли кілька боїв і взяли в полон цілого міністра оборони так званої “ДНР”. Так народжувався легендарний “Азов”.
За місяць новостворений добровольчий підрозділ звільняє Маріуполь — згоду на авантюрну операцію Білецький вибиває у скептично налаштованого командування.
З техніки — обшитий бронею “КАМАЗ”, з важкого — ЗУ-шка та “Утьос”. Серед бійців — 16–18-річні добровольці. Далі — звільнення Марʼїнки, Іловайськ, Широкине вересня 2014-го, Павлопіль-Широкинська операція лютого 2015-го та інші бої, просякнуті духом зухвалості
Фронт оманливо стихнув. І цей час “Азов” використав для нарощення професіоналізму. Створено Військову школу ім. Коновальця, сержантські курси, систему рекрутингу та підготовки бійців.
Зібраний з сотні націоналістів загін став одним з найпрофесійніших та найбоєздатніших. Батальйоном, полком, бригадою. Та “Азов” ніколи не був просто військовим підрозділом. Це — феномен, велика родина.
Під час вторгнення 2022-го підрозділ взяв лідерство у бою за Маріуполь, створивши легендарний гарнізон на “Азовсталі”. Його ветерани відбивали наступ на Київщині, Харківщині, Запоріжжі, Херсонщині, Сумщині, Чернігівщині, Дніпропетровщині та організовували операції з порятунку побратимів в оточеному Приазов’ї. За своїх гинули й потрапляли в полон.
Пам’ятаємо всіх полеглих на цьому шляху. І заради них продовжуємо битися за свою країну. З річницею — кожного, хто був і залишається частиною азовської родини!
На світлинах бійці 1-го мехбату Третьої штурмової бригади, створеної ветеранами “Азову” (листопад 2024 року).