У складі 42-ї окремої механізованої бригади (ОМБр) на захисті України стоїть 24-річний доброволець із Фінляндії на позивний «Бібер».
Хлопець приїхав воювати за Україну ще на початку повномасштабного вторгнення і наразі виконує завдання на Дніпропетровщині, пише Суспільне. Дніпро.
Юнак залишив мирне життя у Фінляндії, бо вважає, що Росія є загрозою для всієї Європи. Він наголошує: якщо Україна не встоїть, Фінляндія може стати наступною.
Рідні були не надто задоволені цим, але знали, що не можуть мене зупинити. Це те, що я хочу робити. Це те, що я завжди хотів робити. Тож вони це зрозуміли, але це їм не дуже до вподоби.
Я працював на будівництві, а потім, після призову до морської піхоти, багато тренувався у військовому резерві. Вся моя родина ненавидить Росію. Тож це було цілком природно. А потім я захотів піти на війну, щоб боротися проти свого природного ворога. Це було логічно, – каже захисник
За його словами, підтримка України у Фінляндії величезна. Через історію з Росією: у минулому фіни у цій ситуації, всі чули історії від дідусів, коли вони йшли на війну, що робили росіяни, як вони бомбили Гельсінкі та інші місця.
За два роки війни він пройшов найгарячіші точки. Попри численні небезпеки та втому, він відмовляється повертатися додому. Його позиція радикальна: «Я воюватиму далі, бо ще не вбив достатньо росіян».
«Бібер» зазначає, що тактика російських військ — це «м’ясні штурми» та повна зневага до життів власних солдатів, що суттєво відрізняє їх від української армії, яка цінує людей.
Заа останні дві місії на його рахунку пʼятеро росіян. Більшість просто лякаються і тікають.
Вони чують англійську, бачать мене, в якому я крутому європейському спорядженні, тож вони лякаються до смерті. Ми отримуємо їхні перехоплення від командування і чуємо: “О ні, штурмова група тут. Біжіть геть, ховайтесь”.
Попри мовний бар’єр на початку, він повністю інтегрувався в підрозділ. Побратими описують його як надзвичайно професійного, холоднокровного та дисциплінованого воїна — справжнього спадкоємця традицій фінських «білих смертей».
«Україна — це мій дім зараз. Я не поїду звідси, поки ми не виграємо цю війну», — каже боєць.