Юрист Артем Прощенко живе на третьому поверсі багатоповерхівки в Дарницькому районі й пересувається на кріслі колісному.
Як пише Віледж, щодня йому доводилося долати 12 сходинок зі старими радянськими рейками. І це було сходження на Еверест, каже чоловік.
Він все життя живе в цьому будинку і три роки працює юристом у ГО «Доступно.UA».
“Раніше теж був юристом, але темою доступності не цікавився. До травми я сприймав ті рейки як належне. У будівельному законодавстві й нормах ДБН не розбирався. Ще до травми я бачив, як мами тягнуть коляски цими рейками – це як сходження на Еверест. Це проблема не лише нашого будинку, а й усього Києва. Усі знають про неї, але думають: «Хай хтось інший зробить».”, – каже киянин.
У будинку багато людей, яким потрібен пандус: батьки з дитячими колясками, літні люди з «кравчучками», сусід зі зламаним хребтом, люди на милицях чи ходунках. Їх не більшість, але вони є.
Антон почав писати заяви в адміністрацію, але без конфліктів – сваритися варто лише в крайніх випадках. Тому намагався домовитися дипломатично з управлінською компанією, яка обслуговує будинок. Йому відповіли, що пандус буде, але коли це станеться – ніхто не вказав. Коли до вирішення проблеми підключилося ГО, процес пішов швидше.
Коли отримувачі листів-звернень зрозуміли, що підключилися ГО, і що киянина краще задовольнити, щоб не діставав, то пандус встановили досить оперативно: аварійна бригада приїхала за кілька тижнів чи місяць. Дві машини, п’ятеро-шестеро чоловіків – заміряли й узялися до роботи.
“Завжди кажу друзям: інвалідність може торкнутися кожного. Ми живемо під час війни, і ніхто не знає, що буде завтра. Сьогодні тобі хочеться тюльпанів, а завтра, не дай Боже, проситимеш допомоги, бо в місті немає доступності.Пасивність – реальна проблема. Мовляв: «Навіщо мені щось робити? Нехай сусід. Мене влаштовує. Кому не подобається – хай сам і вирішує”»”, – каже Антон.
Раніше чоловік виходив на вулицю раз на тиждень, коли хтось допоможе. Тепер – щодня, туди-сюди. Влада, за словами Антона, має розуміти: є активне суспільство й громадські організації, які контролюють і готові допомагати. За словами киянина, для того, щоб отримати пандус, йому знадобилося п’ять листів і півтора року.
Як вибити пандус для свого будинку: коротка інструкція від Антона
Вивчи законодавство
Спершу відкрий Закон України «Про звернення громадян» – там чітко прописані права й порядок дій.
Підготуй звернення
Напиши листа до районної, селищної чи міської адміністрації: опиши проблему, додай свої дані – ПІБ, телефон, e‑mail, а також назву адміністрації. Текст можна писати у вільній формі. У паперовому листі має бути ваш підпис. Детальніше про звернення ГО «Доступно.UA» розповіла тут.
Приклад тексту звернення:
«Я – ___, маю інвалідність ___ групи, проживаю в будинку за адресою ___, де відсутній/непридатний пандус. Кут нахилу надто великий, користуватися ним неможливо».
Будь готовий до бюрократії
Перед встановленням пандуса потрібні бюджетування, проєкт і затвердження. Якщо в будинку є людина з інвалідністю – встановлення пандуса є обов’язком. Однак це займе певний час і ресурс. У моєму випадку все вклалося в півтора року й п’ять листів разом із відправленими й надісланими – в адміністрацію й управлінську компанію.
Нагадуй про себе
За законом відповідь мають надіслати обов’язково, навіть якщо її передали на виконання ОСББ чи управлінській компанії. Якщо через 15 днів або максимум місяць відповіді немає – телефонуй і вимагай пояснень.
Контролюй процес
Після відповіді адміністрації звертайся безпосередньо до управлінської компанії чи ОСББ, щоб дізнатися статус. Якщо треба – пиши додаткові листи з уточненням термінів. Має бути чітка дата, наприклад, «до 1 вересня 2026 року».
Дій наполегливо
Якщо пропустили дедлайн, скаржся в адміністрацію або Уповноваженому з прав людей з інвалідністю.