Люди бачать щасливе обличчя на світлинах та медаль у руках після подолання дистанції Ironman. Однак уявлення не мають про те, що доводиться пережити на дистанції. Так свою історію представляє учасниця змагань Олена Безрукава. Її виклик перед кожним великим стартом – панічні атаки.
Сім Oceanman та участь в Ironman можуть створювати враження, що я смілива, сильна й давно впевнено почуваюся у воді, – каже Олена. – Але на кожному старті, де багато людей, у мене починаються панічні атаки
Атлетка боїться води, що її вдарять інші учасники запливу, втрата контролю. Аби подолати всі ці страхи, вона щоразу працює з психологом, проте панічні атаки повертаються знову. Попри це вона не планує залишати активність та навіть тренує інших.
Після стратегічної сесії з тренером, я планую повну дистанцію Ironman наступного року. Мені хочеться проплисти у свою повну силу й отримання задоволення від того, на що здатне моє тіло. Отже, моя підготовка має враховувати і цей страх
Олена розповідає, що на кожному старті перед нею стоїть завдання – пройти певний час адаптації, знайти свій ритм та почати плисти. А подолання страху дозволяє отримати радість, відчуття свободи та можливість відкривати себе.
Хоча іноді до цієї радості доводиться добряче проплисти. Після фінішу з’являється відчуття: я можу більше, ніж мені здавалося
Досвід, отриманий під час змагань Олена намагається втілювати і в повсякденному житті. Каже, що дійсно вдається значно більше.
