Ольга Бенда — українка, яку знають у світі: вона стала єдиною жінкою серед морських піхотинців, яка подолала Marine Corps Marathon у США. Вона перша з українок отримала премію Райнера Гільдебрандта за внесок у захист прав людини.
Нещодавно Ольга отримала орден «За заслуги» ІІІ ступеня. Ці досягнення — не лише про відзнаки. Вони про силу волі, що почалась із мобілізації Олі у 2016 році та тяжкого поранення поблизу Авдіївки у 2017-му. Тоді жінці ампутували ногу.
Тоді ще не існувало інноваційних центрів реабілітації людей з інвалідністю, що працюють нині. Але військовий шпиталь в Ірпені Ольга згадує з любов’ю та вдячністю — саме там вона вчилася ходити заново. Реабілітологи допомагали їй відновити рівновагу, координацію, витривалість: зі склянкою води в одній руці вона мала обернутися навколо себе, не проливши ані краплі; присідала та стрибала на одній нозі із зав’язаними очима.
Були постійні заняття на тренажерах. — згадує Ольга, — терапевти-реабілітологи пояснювали механіку дії: щоб впевнено ходити на протезі, треба мати сильну спину. І я працювала. Навіть набила собі тату «Ніколи не здавайся»
Життя — це біг
До спортивних тренувань жінці не треба було звикати. Ще зі школи Ольга захоплювалася легкою атлетикою та завжди була спортивною. Мабуть, це й стало вирішальним фактором, коли серед сотень претендентів на біговий протез Трастовий фонд НАТО обрав лише трьох осіб. Одна з них і була Ольга — єдина жінка-військова та легкоатлетка.
Напевно, хотіли, щоб я бігла. І жила
У 2017 році держава безоплатно забезпечила Ольгу Бенду двома протезами: повсякденним і водостійким.
“Я себе прийняла“
На запитання, чи носить вона сукні, Ольга усміхається:
Я себе прийняла. Ношу з самого початку ампутації і шорти, і сукні, і спідниці, — спокійно відповідає жінка. — Такою прийняв мене чоловік, такою я народила другого синочка.
Сьогодні Ольга грає в команді української жіночої збірної з ампфутболу.
Щойно повернулися з матчів у Польщі, — каже Ольга. — Враження сильні, наша команда набирає майстерності
У збірній — десять жінок з різними типами ампутацій, зокрема й вродженими. Після знайомства з Ольгою вони перестали соромитися себе.
Щоденні справи Ольги — це соціальні проєкти, координування ініціативи «Активні парки», популяризація спорту, участь у програмах «Безбар’єрність» та «Пліч-о-пліч». А ще — смачна домашня кухня для синів: паста, лазанья та млинці.
А мрія всієї родини одна — щоб якнайшвидше закінчилася війна і повернувся додому чоловік Ольги, Олексій.
Довідково: більше про те, як отримати безоплатні послуги з реабілітації та допоміжні засоби — читайте впокроковій інструкції від ПРООН за покликанням:
Матеріал створено в межах інформаційної кампанії ПРООН, що реалізується в межах проєкту «Протимінна діяльність в Україні» за фінансової підтримки урядів Іспанії та Республіки Корея.