Після навчання в Україні та Великій Британії він став водієм зенітної батареї.
Боєць 117-ї окремої бригади ТрО з позивним «Мастерок» став героєм репортажу Kordon.Media.
Андрій, який у цивільному житті працював на підприємстві «Сумихімпром», пройшов шлях від добровольця в рідному місті до професійного військового, що збиває ворожі цілі на найгарячіших ділянках фронту.
Свій шлях Андрій розпочав у лавах ДФТГ №5 у Сумах, але згодом вирішив долучитися до ЗСУ, щоб «більш глобально допомагати державі». Після навчання в Україні та Великій Британії він став водієм зенітної батареї. Боєць жартує, що тепер точно може підтвердити: на Донбасі — справжня «база НАТО», зважаючи на рівень підготовки.
Найважчим випробуванням для «Мастерка» став період на Донбасі, коли через інтенсивні штурми росіян його підрозділ не могли замінити понад 60 днів.
Поки наземна логістика була відрізана, все необхідне — від їжі до набоїв — бійцям доправляли дрони «Вампір» (відомі як «Баба-Яга»).
«Замовляли посилки, як у супермаркеті. Протягом доби нам усе доправляли», — згадує Андрій.
Навіть на фронті Андрій знаходить місце для професійних навичок. Він зізнається, що знання хімії допомагають «хімічити» з вибухівкою та якісно доглядати за зброєю.
Попри складні умови, боєць зберігає почуття гумору. Він згадує випадок поблизу Ямполя, коли на їхні позиції вийшли окупанти, а один з них виявився батюшкою — саме тоді народився відомий мем: «Боря, тєбя што, убілі?».
Найбільше Андрій чекає на перемогу, щоб виростити двох дітей. А ще — зізнається у незвичайному бажанні: після нескінченних фронтових лісів він мріє поїхати у величезний мегаполіс (Лондон чи Нью-Йорк), щоб «подихати вихлопними газами великого міста», бо свіже повітря вже трохи набридло.