Під час тривалого стресу або травматичних подій багато людей стикаються з відчуттям безсилля. Війна, втрата звичного життя та контроль над ситуацією створюють ґрунт для формування цього стану. У психології це називається синдромом вивченої безпорадності.
Під час такого психологічного стану людина переконана, що її дії не мають сенсу і вона не здатна вплинути на власне життя. Ця установка часто виникає через повторюваний досвід невдач або тривалу відсутність контролю над важливими подіями.
Як розпізнати стан вивченої безпорадності?
Основні ознаки:
- Установки на кшталт: “нічого не зміниться”, “я нічого не можу”.
- Втрата мотивації до будь-яких дій, навіть простих.
- Відчуття марності будь-яких зусиль.
- Емоційне виснаження, тривога, апатія.
Як проявляється застрягання у безпорадності
- Уникання дій навіть за очевидної можливості змін
Людина усвідомлює, що зміни можливі, але через страх невдачі чи звичку очікувати поразки не наважується діяти.
- Невіра в ефективність власних зусиль
Установки на кшталт “Це марно”, “Все одно не вдасться” блокують бажання пробувати щось нове або навіть завершувати розпочате.
- Пасивне спостереження за власним життям
Замість активного впливу на події людина може відчувати себе пасажиром, який не керує своїм життям, а просто споглядає за його перебігом.
- Перекладання відповідальності на інших
Це проявляється як у глобальних питаннях (наприклад, очікування, що хтось інший вирішить важливі проблеми), так і в побутових ситуаціях – складність самостійно обрати страву, одяг чи прийняти базове рішення.
- Відчуття дитячої образи через брак підтримки
Людина може очікувати, що інші вирішуватимуть її труднощі, саботувати навіть прості рекомендації або продовжувати скаржитися, уникаючи реалізації запропонованих кроків.
- Наявність “вторинних вигод” від безпорадності
Безпорадність іноді стає захисним механізмом: уникнення ризиків, відповідальності чи страху невдачі. Усвідомлення таких вигод є важливим кроком до змін.
Ці прояви не є осудливими характеристиками, а радше маркерами, які вказують на те, що людині може знадобитися час, підтримка чи професійна допомога для відновлення віри у власну здатність впливати на своє життя.
Кроки до покращення стану
- Зосередження на тому, що у ваших силах
Навіть невеликі реальні кроки – такі як догляд за тілом, виконання простої задачі або встановлення порядку в домі – допомагають повернути відчуття контролю.
- Фіксація досягнень
Ведення записів навіть найменших успіхів – прогулянка, приготування їжі чи вдалий робочий день – зміцнює віру у власні можливості.
- Поступове збільшення активності
Не обов’язково одразу прагнути досягти великих цілей. Маленькі, послідовні кроки допомагають закріпити зміни й рухатися далі.
- Прийняття обмежень
Не все піддається вашому контролю, і це природно. Розподіл відповідальності й усвідомлення меж своїх можливостей допомагають зберігати сили.
- Залучення до підтримки інших
Допомога тим, хто цього потребує, – через волонтерство, участь у благодійних проєктах чи просто підтримку близьких – зміцнює відчуття значущості й зв’язок із соціумом.
- Звернення до фахівця
Якщо самостійно впоратися складно, професійна психологічна допомога може стати джерелом підтримки й пошуку нових ресурсів для відновлення.
Почуття безсилля під час війни – це не слабкість, а природна реакція на хронічний стрес. Важливо підтримувати себе та не залишатися в цьому стані надовго. Навіть невеликі кроки до відновлення мають значення
За матеріалами Психологія та солдат.