Сергій Морозов за освітою інженер, переїхав з Мелітополя Запорізької області до Києва. Разом із дружиною він знайшов ідею власної справи – виготовляє символи міст, які потрапили в окупацію.
Історії населених пунктів публікують в Інстаграм.
У доробку Сергія – мініатюрні стели та символи населених пунктів, якими він особисто подорожував до початку повномасштабного вторгнення. Серед робіт – олень, що стояв на в’їзді до Кирилівки, розташованої на березі Азовського моря, а також стела Мелітополя, копію якої колись відправили у подарунок друзям та родичам.
Друкує сувеніри на 3D-принтері, у себе вдома. За кожним виробом – історія землі, яка потрапила в окупацію та на звільнення якої з нетерпінням чекають.
Ми з Мелітополя дуже часто їздили в Кирилівку, бачили місцевого оленя над дорогою, як і багато хто з околиць, – розповідає Сергій. – Казали, якщо ти бачиш оленя, вже поруч море. Там була щорічна проблема, що йому встановлювали нові роги, люди хотіли з ним сфотографуватися, але незабаром вони ламалися, їх хтось крав, потім встановлювали заново. І багато хто в пам’яті не має цих ріг, бо частіше бачили зламані. Ось тому ми зробили таку версію, щоб можна було на магнітах прикріпляти роги або прибирати, кому як зручно
Одна жінка з Дніпрорудного на Запоріжжі замовила на згадку про своє місто пам’ятник з вагонеткою. У неї чоловік шахтар, тому попросила такий символ на ювілей. Зробили з індивідуальним підписом. Згодом такі вагонетки стали домашніми атрибутами і для інших жителів цього міста. Купували поруч зі стелами та символами з сердечками «Я люблю місто».
Комусь був теж пам’ятник місцевий – Три туніядці (Слава героям праці – прим.), Якийсь ще радянський, але звичайним місцевим фольклором осучаснений. Бо там назва якась специфічна була, а люди спростили до «Три туніядці», і всім це зрозуміло. Напевно, якесь місце зустрічі було, то захотілося мати таку частинку
Пам’ятки про міста друкують в такому ж вигляді, якими їх бачили жителі регіону, але якщо є потреба – назва написана російською чи бракує національної символіки – осучаснюють. Як, наприклад, згадку про місто Попасну Сіверськодонецького району на Луганщині.
У місцевих збереглася світлина старої стели, яка була виконана російською мовою (за роки Незалежної України її не встигли замінити). Однак після початку війни росіяни її «денаціоналізували» – туди «прилетіло» під час обстрілів. Саме таку версію, поламану війною, замовив житель Попасної. Для нього зробили і цю розбиту стелу з написом російською мовою, і нову – українською, у синьо-жовтих кольорах.
Так і надіслали – одразу дві. Про теперішнє і майбутнє.
Замовники — це здебільшого ВПО, або ті, хто покинув будинок і сумують за ним. Але є згадки про міста та села, що не окуповані, але люди поїхали за кордон, тому хочуть мати якусь частинку рідного дому, і теж часто замовляють. Також ми зробили символ Києва. однак поки його активно не купували
Після того, як росіяни взялися активно обстрілювати енергетичну інфраструктуру, а в домівках українців зникло світло, на 3D-принтері почали виготовляти фігурки-ліхтарі, що працюють від павербанків. До них кріплять LED-лампи.
Додається таке освітлення, щоб був якийсь додатковий функціонал. Аби це був не просто декор, який збирає пил, а нічник. Це вже ніби більш така корисна річ
Перш ніж виготовити ту чи іншу пам’ятку про населений пункт, проектувальник ретельно вивчають його історію, питають жителів міст, які звертаються.
Наприклад, Кінбурнська коса (у Миколаївській області – прим.), яка теж має цікаву історію. Князь Святослав Хоробрий там зупинявся дуже часто. І це місце називали його пристанищем. У 971 році він змушений був зупинитися там на зимівлю, бо на Дніпровських порогах на нього чекали печеніги. Стели там, як такої, не було, але людина описала, що там верх моря, сосни і так далі. Ми по образу інших стел зробили абсолютно нову, іншу
Мають деякі регіони власні символи, про які знають переважно місцеві жителі та цінують. До прикладу, на Луганщині був відомий торт «Шахтарський». Його обирали як сувенір для туристів, подібно як «Київський торт» у столиці. Такого замовлення ще не було, однак Сергій розповідає, що вже мріє зробити «Шахтарський» на своєму принтері.
Це тістечко, котре нагадує пагорб, гостроверхі гори, а по них ідуть терикони. Можна б отаке у майбутньому зробити
А для киян – чекає на замовлення Батьківщина Мати, яку можна побачити у вільному та незламному місті. Покупців цієї фігури було поки не багато, але автори сподіваються, що саме вона стане символом миру та перемоги.