Під час Бостонського марафону, що відбувався у 1967 році 20-річну дівчину намагалися силоміць усунути з дистанції лише тому, що вона була жінкою. Представник організаторів схопив її за одяг і спробував зірвати стартовий номер 261. Але вона не зупинилася. Тоді брати участь у масових забігах могли лище чоловіки. Історію розповідає група “Цікаве та Веселе”.
Це неймовірна історія Кетрін Світцер — жінки, чия наполегливість допомогла змінити ставлення до жіночого марафонського бігу. Вважалося, що дистанція понад 42 кілометри надто складна для жіночого організму. Але Кетрін не погоджувалася з таким переконанням
Вона багато місяців наполегливо тренувалася, розвивала витривалість і поступово долала дедалі довші дистанції. Дівчина хотіла довести, що жінки також здатні пробігти марафон.
До речі, роком раніше, у 1966-му, Роберта «Боббі» Гібб уже подолала всю дистанцію Бостонського марафону. Однак вона зробила це неофіційно, без стартового номера.
Кетрін зареєструвалася на змагання під ім’ям, яким користувалася у звичайному житті, — К. В. Світцер. Її заявку прийняли. Дівчина отримала стартовий номер 261.
Спочатку все відбувалося спокійно. Кетрін бігла серед інших учасників, зосередившись на дистанції. Але приблизно через три кілометри сталося те, що назавжди увійшло в історію спорту. Один із представників організаторів, Джок Семпл, помітив жінку серед бігунів. Він негайно кинувся до неї. Схопив за одяг і спробував зірвати стартовий номер, щоб усунути її зі змагань
Кетрін опинилася в центрі сутички просто під час забігу. На щастя, поруч із нею біг її хлопець Том Міллер. Побачивши, що відбувається, він відштовхнув Семпла, дозволивши Кетрін продовжити біг. Цей момент зафіксували фотографи.
Світлини, на яких представник організаторів намагається зупинити молоду жінку, швидко стали відомими в усьому світі. Вони перетворилися на символ перешкод, із якими стикалися спортсменки, виборюючи право брати участь у змаганнях.
Кетрін не зійшла з дистанції. Вона продовжила бігти. Кілометр за кілометром наближалася до фінішу. І, зрештою, подолала весь марафон приблизно за 4 години 20 хвилин! Вона досягла мети, яка спочатку була лише її особистим спортивним викликом
Тоді Кетрін ще не знала, що цей забіг змінить усе її подальше життя. Після подій у Бостоні вона почала активно підтримувати розвиток жіночого бігу на довгі дистанції. Її метою було зробити так, щоб наступні покоління спортсменок могли брати участь у марафонах на рівних умовах із чоловіками. І вже через п’ять років відбулися важливі зміни.
У 1972 році Бостонський марафон офіційно дозволив жінкам брати участь у змаганнях. Лише п’ять років минуло від моменту, коли Кетрін намагалися усунути з дистанції.
Сама Світцер не завершила спортивну кар’єру. Вона продовжувала тренуватися та брати участь у марафонах. У 1974 році Кетрін перемогла серед жінок на Нью-Йоркському марафоні.
Її спортивні результати довели, що події 1967 року не були випадковим протестом. Кетрін була серйозною спортсменкою, яка наполегливо працювала над собою та прагнула розвивати улюблений вид спорту
Символічний момент настав рчерез 50 років після її першого забігу в Бостоні. У 2017 році Кетрін Світцер знову вийшла на старт легендарного марафону. На той момент їй було вже 70 років. Вона знову прикріпила до футболки той самий номер.
Номер, який пів століття тому намагалися зірвати з її одягу. Номер, який став символом витривалості, сміливості та боротьби за рівні можливості у спорті. Але цього разу все було зовсім інакше
Люди підтримували спортсменку, яка повернулася на ту саму дистанцію через пів століття. Кетрін знову подолала повний марафон! Вона фінішувала приблизно за 4 години 44 хвилини. Лише на 24 хвилини повільніше, ніж під час свого першого забігу 50 років тому!
Особливо вражає те, що між цими двома стартами минуло цілих пів століття. У 1967 році їй було 20 років. У 2017-му — вже 70. Наступного дня після марафону 2017 року Бостонська легкоатлетична асоціація оголосила особливе рішення. Стартовий номер 261 назавжди вилучили з використання на честь Кетрін Світцер