Військовий Олексій Дернов за рік після втрати руки, важких травм ніг і тривалої реабілітації він здійснив свою мрію — пробіг дистанцію в 10 км. А ще зіграв свій перший діджей сет, повернувся до улюблених занять середньовічним боєм, займається благодійністю, живе активно та відкритий до нового досвіду.
Після поранення захисник у важкому стані та з ампутованою правою рукою потрапив до госпіталю в Запоріжжі. Тепер цей час — це про його болючі спогади, але також про цінний досвід відновлення, з яким виходить до побратимів:
Я заздрив усім, хто міг бігати. Бо сам провів місяці прикутим до ліжка, а потім пересувався на кріслі колісному перш ніж зміг ставати на ноги та робити хоч якісь кроки
Історія поранення Олексія
Це був червень 2023. Військовослужбовець 37-ї окремої бригади морської піхоти Олексій Дернов, повернувшись з навчань в Британії, отримує наказ — разом з побратимами штурмувати ворожі позиції на Донецькому напрямку.
Умови були дуже складні, без попередньої розвідки ми бігли під обстрілами та ворожим наглядом 4 кілометри, — розповідає захисник. —Багато хто з нас одразу отримав кульове поранення, решта продовжували відстрілюватися. Але кілометр землі ми таки зачистили
Ворожа куля зачепила й Олексія — поранила праве плече. Коли його підрозділ відступав на евакуацію — прилетіла міна. “Я буквально два метри не встиг до дерева добігти”, — останнє, що пригадує чоловік з того бойового виходу.
Прийшов до тями військовий вже у госпіталі в Запоріжжі без руки. Кістки та м’язи дуже посікло осколками, тому кінцівку довелося ампутувати вище ліктя.
Мені ще й ногу хотіли ампутувати. Турнікет стояв понад 7 годин і нога увесь цей час була без кровообігу. Але я почав вередувати. Сказав, не дам різати ногу (сміється)
Реабілітація та протезування
До поранення Олексій жив активно, багато бігав та займався середньовічними боєм — вид спорту, де учасники в історичних обладунках змагаються в поєдинках із використанням сталевої не нагостреної зброї. Опинитися раптово прикутим до ліжка було справжнім вироком для чоловіка.
Поранення були всюди: руки немає, ноги побиті, шлунок порізаний, осколок у печінці. Усе це тисне… Ще й побратим загинув. Тоді я 24/7 був під крапельницями, багато ліків, постійно щось боліло. Було й таке, що сльози самі по собі текли… Але більше не через свій стан — через втрату друга
Реабілітація, поступові фізичні навантаження та сила волі Олексія принесли результати. Вперше ставши на доріжку, щоб знову навчитися ходити, захисник пройшов 30 метрів замість 5, наступного разу — 400, 500 і скоро почав ходити самостійно. Каже, доля йому подарувала ще один шанс на життя, і він не може провести його лежачи в ліжку.
Відновивши мобільність, Олексій почав шукати можливості протезування, адже складний випадок ампутації — потребував високої експертизи та технологій. Так, військовий став учасником програми від фонду Future for Ukraine та поїхав на протезування у США до провідного міжнародного центру Medical Center Orthotics & Prosthetics (MCOP).
Протезування у MCOP — нові можливості для життя після ампутації
Центр MCOP працює вже понад 20 років, з яких 18 — був офіційним підрядником Міністерства оборони США у протезуванні американських ветеранів Іраку та Афганістану. Тут є та необхідна експертиза та перевірені роками протоколи роботи з високими ампутаціями, яких, на жаль, зазнають тисячі наших захисників.
Програма протезування та відновлення у центрі розрахована на 4-6 тижнів, залежно від складності. Протезист та реабілітолог працюють у парі, щоб максимально налаштовувати протез під потреби пацієнта. Інтенсивні тренування з фізичними терапевтами, холістичний підхід з турботою про людину та програма адаптації до реального життя з протезом дозволяють пацієнтам MCOP робити впевнені кроки вже в перший тиждень лікування.
Олексій повернувся з Америки з сучасним протезом та впевненими навичками, як ним користуватися у побуті. І це мотивувало його знову повернутися до активного життя, яке було в нього до поранення. І навіть більше.
Спочатку ветеран відновив свої улюблені тренування з середньовічного бою, поєднуючи із заняттям спортом, пробував свої сили у важкій атлетиці. А згодом — двічі взяв участь у забігу для ветеранів з втраченими кінцівками — Go to the Future, який щорічно відбувається в Києві.
Це була моя перша пробіжка після поранення на 3 км, було важко, але підтримка була потужна.
Наступного року я пробіг аж 5 км, і вже на фініші поставив собі нову ціль — 10 км. Тому і взяв упор на біг та витривалість.
Мені це подобається, відчуваю себе вільним, коли біжу
Дофамінова реакція на власні успіхи Олексія допомагала йому відкриватися та пробувати щось нове. У Олексія була ще одна маленька мрія — він хотів спробувати себе діджеєм. І якось ветерану запропонували навчитися діджеїнгу та зіграти свій перший сет для учасників благодійному забігу “Go to the Future – 2025”.
А кілька тижнів тому Олексій зумів здійснити те, про що мріяв з тих часів, коли лежав прикутий до ліжка — подолав дистанцію в 10 км. Ветеран зізнається, що його ліва нога так і не відновилася повністю після поранення: пошкоджений нерв позбавив стопу чутливості та стабільності.
Та і відсутність руки не допомагає у спорті. Але досягти таких результатів він зумів лише завдяки наполегливій роботі над власним тілом.
Протезування, що повертає до повноцінного життя, тепер і в Україні
Віднедавна центр MCOP відкрив (поки у тестовому режимі) своє представництво в Києві, щоб забезпечувати українцям високотехнологічне протезування та відновлення не за тисячі кілометрів, а вдома.
Для пацієнтів, які протезувалися в американському центрі, це можливість проходити регулярні чекапи, відвідувати безоплатні групи підтримки для ветеранів з втраченими кінцівками та отримувати необхідну підтримку спільноти після ампутації.
Втрата кінцівки змінює не лише тіло, а й сприйняття себе. Щоб людина могла повноцінно жити з протезом, вона має відчувати контроль над кожним рухом, — коментує Андрій Петрук, директор MCOP Україна. —
Коли рух стає природним і комфортним, мозок починає сприймати протез як власну кінцівку. У цьому прогресі ключовими є професійна підтримка поруч та готовність пацієнта працювати над собою
Програма адаптації після отримання протеза
Протез – це інструмент, який дає змогу людині відновити втрачену мобільність. Втім щоб опанувати його – потрібна командна робота, мотивація та віра у власні сили. Тому у центрі MCOP Україна діє спеціально розроблена програма адаптації та оптимізації під час та після протезування.
Коли пацієнт робить перший крок чи впевнений рух з протезом — він починає вірити в себе. Я не змушую рухатися, я нагадую, навіщо це. У кожній такій спробі залучені не лише м’язи чи техніка, а цілий шлях людини до себе, — каже Вероніка Кравченко, фізичний терапевт у MCOP Україна. —
У MCOP Україна ми працюємо як одна система підтримки — терапевт, протезист, технік, менеджер, ментор, пацієнт і його родина.
Жоден із нас не зробить дива сам. Саме завдяки такій системній роботі люди повертають контроль над тілом і життям
За словами ветерана Олексія Дернова, протезна підтримка має бути доступною впродовж усього життя. При активному користуванні, як у його випадку, деталі протеза зношуються, а тіло поступово змінюється, тому своєчасний доступ до кваліфікованої допомоги суттєво полегшує повсякденне життя.
Захисник розповідає, що відкрив для себе нове захоплення, яке може стати джерелом доходу — демонтаж і збирання меблів. А з новою біонічною кистю, яку Олексій нещодавно отримав в межах навчання для протезистів у центрі MCOP Україна, такі робочі процеси виконувати значно легше.
Мене дуже мотивує, коли я пробую щось нове робити з протезом і мені вдається. Вже вкотре переконуюсь: наші обмеження частіше живуть в голові, а не в тілі
