Володіння нерухомістю в Європі означає сплату податків практично на кожному етапі: при купівлі, володінні, здачі в оренду та продаж.
Дані Global Property Guide, що відстежує оподаткування нерухомості у більш ніж 80 країнах, показують, що житло обкладається високими податками по всьому континенту, пише euronews.
Слід звернути увагу на чотири види податку на нерухомість. При купівлі стягується податок на передачу права власності, який іноді називається гербовим збором; щорічний податок на нерухомість, що стягується з оціночної, ринкової або кадастрової вартості будинку; податок на прибуток від здавання в оренду; та податок на приріст капіталу з будь-якого прибутку від продажу.
Для тих, хто купує нерухомість для здачі в оренду, податок на прибуток від оренди — це та сума, яка завдає найбільших збитків прибутку, і саме тут у різних країнах спостерігаються найбільші відмінності.
У довіднику Global Property Guide представлена модель, що показує, скільки платитиме власник, який не є резидентом, за оренду житла на трьох рівнях щомісячної орендної плати: 1500 євро, 6000 євро та 12000 євро.
При скромному доході 1500 євро на місяць Данія виявляється найсильнішим гравцем, отримуючи 42,11% з першого ж євро, за нею прямують Нідерланди з 36% і Фінляндія з 30%. На противагу цьому Кіпр починає з нуля, а Люксембург отримує символічні 2,94%.
Підвищення орендної плати призведе до перестановок у суспільстві.
Бельгія займає перше місце з показником 47,27%, з доходом 12 000 євро на місяць, за нею слідує Данія з 43,22%, а Німеччина та Греція мають однаковий показник у 41%.
У деяких країнах показники практично не змінюються: Італія зберігає 21%, Португалія – 28%, а Нідерланди – 36% незалежно від рівня доходу, що може зробити їх вигідним чи невигідним залежно від орендної плати.
Найбільш різке зростання, як правило, спостерігається в країнах, де дохід від здачі житла в оренду включається до звичайного прибуткового податку. Хорошим прикладом є Австрія.
В Австрії прибутковий податок оподатковується за тією ж прогресивною шкалою, що й зарплата, починаючи з нуля за доходу менше 13 308 євро і закінчуючи 55% за доходу понад 1 мільйон євро. У разі найбільш болючим виявляється прибутковий податок, просто обкладений інший формою оподаткування.
Податок на передачу права власності: скільки коштує покупка нерухомості.
У Бельгії знову виділяється податок, який ви сплачуєте при покупці.
Покупці там можуть зіткнутися з податком у розмірі до 12,5% від ціни, що трохи вище за максимальну ставку у Великій Британії (12%), Нідерландах (10,4%) та Люксембурзі (10%). Естонія та Чехія не стягують податку передачу прав власності під час покупок.
У Литві комісія за придбання нерухомості становить приблизно 0,4% або близько 2000 євро за будинок вартістю 500 000 євро, що є лише невеликою частиною від десятків тисяч євро, з якими можуть зіткнутися покупці в Бельгії.
У яких країнах найвищий річний податок на нерухомість?
Навіть якщо будинок порожній, ви все одно можете бути зобов’язані платити податок на нерухомість. Тут потрібно бути уважним, тому що щорічний податок на нерухомість – це той показник, який люди найчастіше занижують.
У різних країнах податки різняться. У деяких муніципалітетах максимальна ставка податку на нерухомість в Іспанії може досягати 4,8%, але вона застосовується до кадастрової вартості, а не до ринкової, що робить цей відсоток набагато менш інформативним.
Натомість, якщо подивитися на те, скільки зазвичай платять власники за будинок вартістю близько 300 000 євро, різниця значно скоротиться, оскільки в кожній країні вартість оподатковування визначається по-різному.
У Великобританії муніципальний податок на подібну нерухомість зазвичай становить від 2000 до 3200 євро на рік, залежно від оцінної категорії та місцевої влади.
Французький податок на нерухомість (taxe foncière) та іспанський податок на прибуток підприємств (IBI) зазвичай становлять від 700 до 1800 євро, оскільки обидва засновані на оподатковуваній вартості, яка, як правило, значно нижча за ринкові ціни.
Бельгійський податок на нерухомість (précompte immobilier), що розраховується на основі умовної орендної вартості 1975, часто потрапляє в аналогічний діапазон.
У Німеччині розмір базового податку на нерухомість (Grundsteuer), реформованого в 2025 році, часто нижчий, ніж у багатьох сусідніх країнах, хоча в рамках нової системи оцінки суми рахунків значно різняться залежно від муніципалітету.
А на Кіпрі та Мальті власники нерухомості взагалі нічого не платять, оскільки в жодній із цих країн не стягується щорічний податок на майно.